Меню сайту

Вхід



Соціальний педагог - Викладачу

    До групи ризику та соціально-незахищених категорій відносяться такі групи студентів це:

Студенти-сироти, та студенти позбавлені батьківського піклування;

студенти-інваліди, студенти із багатодітних сімей, студенти з родин батьків-інвалідів, студенти схильні до правопорушень, студенти напівсироти, з малозабезпечених, неповних, неблагополучних родин.

     Основна відмінна риса дітей групи ризику полягає у тому, що вони вважаються дітьми, які потребують особливих підходів (вони мають сім'ю, батьків, опікунів, вони відвідують звичайний навчальний заклад), але з причин різного характеру, які не завжди залежать від дитини, опиняються у кризовій, критичній ситуації. Діти групи ризику, зазвичай, позбавлені нормальних умов розвитку, що призводить до негативних наслідків психологічного і «соціального характеру». Тож цілком закономірно, що ще одна назва цієї категорії дітей, -   це «дитина, яка знаходиться в соціально-небезпечній ситуації». І самі діти не завжди можуть вирішити проблемні ситуації в яких опиняються. Є певна частинка дітей , які усвідомлюють про наявність проблеми або ж ситуації в яких перебувають. Такі діти не бояться говорити про свої проблеми і радяться з дорослими як знайти вихід. Друга частинка дітей - не відчувають проблемної ситуації – не бажають говорити про них, часто не приймають поради та допомогу з боку дорослих, тоді як надана у потрібний момент допомога могла б підтримати дитину, допомогти їй подолати труднощі, змінити світогляд, зрозуміти сенс життя та змінити його.

     Але варто зазначити про проблеми , які є в навчальних закладах нашого рівня -   це наша територіальна віддаленість від батьків , а це є перешкодою для оперативного розьязування проблем та для аналізу взаємостосунків у сім’ї . І другою проблемою є те , що батьки не завжди хочуть прислухатися до професійних порад, щодо проблем які виникли у їхньої дитини, а інколи відверто ігнорують їх, або ж перекладають виконання батьківських обов’язків на навчальний заклад і у всіх негараздах звинувачують саме педагогічних працівників. Але виявлення дітей, що опинилися у соціально-небезпечної ситуації – це завдання навчального закладу.

     Соціально-педагогічна робота з дітьми даних категорій має дві основні складові:

- виявлення дітей цієї категорії;

- безпосередня індивідуальна чи групова робота.

   При виявленні студентів даної категорії провідна роль належить керівникові групи - це людина , яка кожного дня має можливість поспілкуватися з студентом, проаналізувати та вивчити документи особової справи, вивчити матеріальний та психологічний стан у сім’ї. Але керівники груп повинні чітко усвідомлювати межі своїх можливостей: чи можуть вони самостійно вирішити проблему, чи потрібно звернутися до інших спеціалістів. і за необхідності залучити їх до співпраці: психолога, соціального педагога, юриста, медичного працівника. Протягом цього навчального року спостерігається тісна співпраця керівників груп та   Психологічної службі (і є ще декілька пропозицій, які будемо обговорювати для оперативного виявлення проблемних студентів)

     Перед педагогами досить часто постають питання: - «Що робити? Як допомогти дитині?». В психолого-педагогічній літературі майже не існує порад щодо того, як діяти педагогу в тій чи іншій ситуації. Але найефективнішою формою роботи - є індивідуальна бесіда з дитиною.

   Є кілька порад, які необхідно взяти до уваги при проведенні першої бесіди:

Спочатку провести бесіду-розвідку, до якої необхідно підготуватися. Насамперед потурбуватися про те, щоб під час розмови не переважали емоції. Протягом першої бесіди краще не запитувати, чи дійсно дитина переживає кризу. Починати розмову потрібно з дійсно існуючого факту: нагадування про погіршення результатів навчання або зміну в поведінці, про конфлікт, який виник. Важливо також з'ясувати, в якому стані перебуває дитина.

     Під час першої бесіди наше завдання «розговорити» студента. Вам допоможуть такі запитання:

- Як ти почуваєшся?

- Чи я маю рацію, хвилюючись за тебе?

- Що з тобою відбувається?

- Чи хотів би ти щось змінити у цій ситуації?

- Чи готовий ти зараз обговорювати цю проблему

- Що слід пам'ятати під час першої бесіди:

1. Створіть атмосферу, в якій студент почуватиметься спокійно й упевнено.

2. Говоріть лише те, що потрібно сказати. Не розмовляйте на теми, які не стосуються справи. Поясніть студенту, що інформація, яку він вам довірив, не буде використана проти нього.

3. Будьте відверті з дитиною, ставте запитання чесно, відкрито. Слухайте уважно.

4. Сконцентруйтеся на видимій поведінці та реальних зовнішніх обставинах.

5. Уникайте корисних порад. Вони можуть бути неправильно витлумачені.

     Про проблему, яка була виявлена під час бесід, можна, за згодою студента, інформувати батьків. Якщо ж студент проти цього, то ми вважаємо, що якийсь час не слід шукати контакту з батьками, беручи до уваги інтереси студента, і намагатися самостійно надавати допомогу дитині. Головне - не обіцяйте того, що не зможете виконати.

     Важливо не перетворити бесіду в болючий процес , щоб дитина не замкнулася.

     Слід запропонувати альтернативу або знайти її разом із студентом.

     Важливо, щоб ви не закривали цієї теми, і могли продовжити її у майбутніх бесідах.

     Навіть якщо перша бесіда пройшла невдало, не можна припиняти спроб поговорити ще раз.

     Друга бесіда буде мати певну перевагу, адже дитина мала змогу подумати про те, що було в першій розмові. Під час другої бесіди слід зосередитися на таких питаннях:

-Ти бачиш, що є проблема. Тобі хочеться про це поговорити?

- Що ти сам робиш із цим?

- Як ти вважаєш, тобі треба допомогти?

- Яку роль при цьому можуть зіграти твої батьки?

- Яка допомога для тебе краща: можна запропонувати консультування психолога

     У   своїй індивідуально-профілактичній роботі працюючи з дитиною, яка перебуває у соціально-небезпечної ситуації, керівник групи і просто педагог повинен керуватися такими "заповідями":

- Не нашкодьте.

= Не оцінюйте і не порівнюйте з іншими студентами.

- Приймайте дитину, якою вона є.

- Дотримуйтесь принципу конфіденційність. ( говорити про проблеми студента можна лише з його дозволу, навіть мимовільне висловлювання може викликати непередбачувані наслідки)

- Зберігайте міру взаємної відвертості, але зберігайте певну дистанцію.

- Дотримуйтеся принципу добровільності (набагато легше і швидше можна, виправити ситуацію, коли студент сам бажає говорити про власні негаразди і може самостійно оцінити критичну ситуацію і сам звертається за допомогою. Занепокоєння викликає категорія дітей, які не помічають власних проблем, іронічно відносяться до пропозиції обговорити проблемні ситуації відповідаючи, що в мене все добре, я з усіма в хороших стосунках, батьки надають допомогу, батьки цікавляться моїм навчанням. А інколи і прикриваються тим, що говорять , - батьки знають про мої проблеми, або ж я з батьками вже все обговорив.

І що ж зроблено Психологічною службою коледжу:

- спільно з керівниками груп сформовано банк даних студентів групи ризику.

- проаналізовано їх проблеми чи проблеми сім’ї;

- проводиться діагностика: вивчаються індивідуальні особливості дитини і виявляються її потреби, труднощі й проблеми, конфліктні ситуації, відхилення у поведінці, визначаються їх причин;

- вивчаються умови й особливості відносин у сімї;

- до співпраці залучаються і інші фахівці (служби у справах дітей, соціальні працівники, сільські голови за місцем проживання батьків).

     Для студентів-сиріт протягом цього навчального року було проведено серію тренінгових занять та бесід на такі теми: «Особисті документи , як з ними поводитись», «Знання законів нас захищає», «Емоційна саморегуляція»,, «Планування сім’ї», «Пірсінг і тату», «Позитивне мислення» та ін. До співпраці залучались провідні спеціалісти служби у справах дітей. Систематично проводяться індивідуальні консультації та бесіди різного характеру.

 

Конкурс "Юні таланти"

Офіційні веб-сайти